1667 року між Московським царством та Річчю Посполитою було укладене Андрусівське перемир’я. Згідно нього територія України була поділена навпіл між двома державами. Кордон пройшов по р.Дніпро. На Правому березі у Московії залишилося лише м.Київ з околиці. Виходячи з військово-стратегічних міркувань, адміністративний центр Київського полку було перенесено до найближчого до Києва сотенного міста. Ним став Козелець. Сюди перебралася й полкова адміністрація з усіма службами, у т.ч. й канцелярія полкового судді. Київський полковий суд знаходився у Козельці з 1669 до 1782 р. У цей час його очолювали полкові судді: Павло Александрович (1669), Юрій Незамай (1672-1676), Роман Жила (1670-1682), Іл­ля Жи­ла (1690), Павло Олек­сандрович Ляс­ковсь­кий (1691), Іван Васильович Дво­­рецький (1692-1694), Ілля Жила (1712-­1734), Іван Стопановський (1737-1738), Степан Лутай (1739-1743), Федір Война (1744), Олександр Да­ни­лович Солонина (1745-1753), Зіно­вій Якович Борсук (1753-1764), Степан Сте­панович Барановський (1761-1782).

Серед справ, що належали до їх компетенції були ті, котрі ми нині відносимо до кримінальних та цивільних. Наприклад, у 1727 році розбиралася суперечка за право володіння землею на території села Кіпті між місцевими ко­заками Василем і Лук'яном Пузирними та жителем с.Хрещате Миколою Богданен­ком; 1734 року розглядалася справа по звинуваченню київським пол­­ко­вим осавулом Остапом Гречкою кіптівських козаків Пінчука і Пузирного у побитті під­лег­лих та за­хопленні їх волів. 1736 р. - про відшукування гетьманського універсалу на володіння с.Кіп­ті бун­чуковим товаришем Данилом Солониною та його синами Григорієм, Йосипом і Олек­санд­ром. 1756 року за крадіжку гусей в жителів села було засуджено до довічного заслання Г.Мар­ти­ненка.

Полкові судді не отримували заробітної плати. Для прохарчування сім’ї та інших витрат їм у рангове володіння надавалися посполиті, які проживали на території полку. Так, полкові судді, які жили у Козельці мали підданих, згідно універсалів різних гетьманів та полковників, у нинішніх селах Жилий Млинок, Ничогівка, Олбин, Омелянів, Савинка та Скрипчин.

1763 року гетьман Лівобережної України Кирило Розумовський запровадив гродські суди, як вищі судові органи на територіях кожного з полків. У Козельці його очолював аж до ліквідації у 1782 р. Степан Степанович Барановський.

Найбільш відомими з Козелецьких полкових суддів XVIII ст. були: 

Зиновій Якович Бор­сук (1715-11.08.1786, Ко­зелець), який упродовж 40 років займав ключові по­сади в управлінні Ки­ївсь­кого полку: пол­­ко­во­го писаря (1742-1753), пол­кового суд­ді (1753-1764) та полкового обоз­но­го (1764-1782). У 1781-1784 рр. – його коштом була збудована дзвіниця Свято-Миколаївської церкви з вбудованим у неї теплим храмом св. Іоанна Предтечі. На жаль, ця пам’ятка, була знищена більшовицькою владою у 1930-ті роки.

Степан Степанович Барановський (1714, с.Олбин-1794, с.Олбин) 40 років обіймав ключові посади в ієрархії Київського полку: 1742-1757 – козелецький сотник, 1757-1761 – полковий осавул, 1761-1782 – полковий суддя. Одночасно у 1763-1783 рр. був головою Київського гродського суду (найвищої судової інстанції величезного за територією Київського полку, що розташовувалася у Козельці). Після ліквідації полкового устрою України отримав чин надвірного радника (підполковника) і упродовж 1782-1787 рр. служив засідателем совісного суду Київського намісництва. Протягом 10 років обирався предводителем дворянства Київського полку.

До речі, у Козельці народився й генеральний суддя, а за сумісництвом і наказний гетьман в уряді Івана Мазепи Михайло (у чернецтві Мелентій) Вуяхевич (1670-1697), який після відходу від цивільних справ у 1792-1797 рр. був архімандритом Києво-Печерської лаври).

Після ліквідації Катериною II у 1782 р. полкового устрою України на території повітів, у т.ч. і Козелецького були запроваджені, земські суди. Першим земським суддею Козелецького повітового суду у 1782-1783 рр. був Семен Степанович Катеринич (1733-16.01.1792, Козелець), а засідателем Ко­зелецького повітового суду у 1782-1785 рр. - учасник ро­сійсько-ту­рець­кої війни 1768-1774 років та бойових дій проти прихильників Барської кон­фе­де­ра­ції 1769 р., бун­чуковий товариш, надвірний радник (підполковник) Федір Григорович Ту­манський (1731-11.10.1807, Козелець). У 1785-1796 роках він був Козелецьким повітовим предво­ди­телем дворянства.

Із кримінальних справ кінця XVIII ст. слід назвати суд над жителем с.Блудше на прізвище Лях, який попався на тому, що відняв у цигана шубу.

Особливістю судочинства у 1946-1964 роках було те, що ті хто подавав заяву про розірвання шлюбу повинні були перед слуханням справи дати оголошення у Козелецькій районній газеті і обов’язково вказати ПІБ та повну адресу як чоловіка так і дружини.

Із запровадженням 1763 року гетьманом Лівобережної України Кирилом Розумовським на нашій території Бродських судів були запроваджені посади адвокатів, які тоді звалися возними й здійснювали свою діяльність у адміністративно-територіальних межах сотень. Першими воз­ними Остерської сотні були Ва­силь Бобруйко (1764-1780), та Василь Іва­нович Дворецький (1764-1776). Після останнього цю посаду обіймав Петро Кивула (1778-1782), секретар цього суду у 1773-1787 рр. був Сава Ма­ли­новсь­кий.

Після появи замість сотень повітів, першим Остерським повітовим суддею став Іван Михайлович Солонина (1731 - 20.09.1798, с.Татарівщина, нині у межах м.Остер) - підполковник, учасник ро­­сійсько-пруської Семилітньої війни (1756-1763), остерський сотник (1757-1759), командир з'єд­нан­­ня українських козаків у складі діючої армії (1760-1765), остерський міський голова (1767-1773), полковий обозний Київського полку (1774-1781). Він очолював Остерський суд у 1783-1784 та 1791роках.

Суддями в Острі були й інші представники роду Солонин.

Ілля Іванович Солонина (1775-1830, с.Татарівщина) земський суддя Остерського повіту (1812-1814), ос­терський по­ві­товий предводитель дворянства (1819-1822, 1825-1827). 1821 року нагороджений ор­деном св.Во­ло­димира 4 ст. Під час служби в армії був учас­ником походу російського експедиційного корпусу під проводом О.В.Суворова у Швейцарію 1799 р. (корнет Пав­ло­градського гусарського полку).

Василь Андрійович Солонина (26.04.1803, с.Татарівщина - ?, с.Кошани) - суддя Остерського повітового суду (1832) та предводитель дворянства Остерського повіту (1838-1841, 1851-1857).

Засідателем Остерських земського (1827-1838) та повітового (1838-1840) судів був Михайло Ілліч Солонина (26.10.1804, с.Татарівщина-1854, там же) – відставний штабс-капітан Ки­ївсь­ко­го драгунського полку.

У 1818-1819 роках засідателем Остерського повітового земського суду був Тимофій Карпович Бобруйко (1783-09.06.1840, с.Бобруйки), у 1835 р. – відставний поручик з с.Сираї Трохим Іванович Березовський (1796-15.10.1885, Сираї), а у 1840-1847 ро­ках - Федір Ми­хай­ло­вич Бразуль-Брушковський, уродженець с.Надинівка, випускник Остерського повітового училища 1819 р.

В 1844-1851 роках суддя Остерсь­ко­­го межового су­ду працював відставний під­по­ру­чик Михайло Миколайович Александрович (1821-13.05.1896, м.Остер), який у 1857-1863 та 1884-1885 – був предводителем дво­­­рянства Остерського повіту, а у 1882-1884 роках - мировим суддею Остерського повіту. Нагороджений ор­денами св.Станіслава 2 ст., св.Ан­ни 3 ст., а також не­од­но­ра­зо­во от­ри­­му­­вав «височайшие благоволения». Похований на цвинтарі Остерської церкви св.Іоанна Пред­­те­чі. Мо­­гила разом з церквою та іншими похованнями була знищена кому­ніс­тич­ною владою в 1960-ті ро­­ки. Нині на цьому місці розташований міський торговий центр з рес­то­ра­ном.

Серед справ, що розглядалися Остерськими судами у 18-19 ст. були наступні:

у 1729 р. розглядалася справа про продані Прокопом Литвином, зятем Іллі Стрешенця, 7 дерев бортних з вотчини тестя за 2 талери;

у 1730 році судили затриманих на Сорокошицькому форпості контрабандистів Павла Тишкевича (Тишковець) і Кіндрата Чешуйку, які нелегально перевозили до Чор­нобиля (на той час Чорнобиль знаходився на території, що належала Польщі) сало, віск і шерсть;

у 1781 р. про насильницьке захоплення корнетами Бараненками (оче­вид­­но, мова йде про братів Бараненків-Брановицьких) млина у моровських жителів Ониська Чи­би­ря та Микити Редь­ковця;

у 1879 р. за зґвалтування дівчини із сусіднього Булахова до каторги були засуджені жителі с.Бобруйки Кіндрат Бобруйко, Андрій і Василь Неліпи, Кузьма Мотовиловець та Овдій Правдивець;

також у 1879 року була засуджена за безпатентну торгівлю горілкою єврейка Хава Янкелівська.

Під час сталінських репресій 1937 року був засуджений по сфабрикованій справі й адвокат Остерського району Пернеровський Юрій Петрович (1889 р.н.).

У 1950-ті роки (з 17 грудня 1950 р.) суддями Остерського району працювали:

Андрій Кузьмич СУРАЄВ (1920 - ?) - народний суддя 1-ї дільниці;

Іван Панасович ЦИМБАЛ (1922, - ?) - народний суддя 2-ї дільниці.

На даний час судді Козелецького районного суду постійно беруть участь у заходах з підвищення кваліфікації та забезпечуються юридичною літературою для використання в практичній роботі.   

З 2011 року   введений   електронний   документообіг, який забезпечує об'єктивний та неупереджений розподіл справ між суддями з додержанням принципів черговості, рівної кількості справ для кожного судді, вірогідності, з врахуванням завантаженості кожного судді, спеціалізації, а також вимог процесуального закону.

Приміщення Козелецького районного суду обладнане сучасними засобами сигналізації, відео спостереження. Суд має 4 зали судових засідань, забезпечених технікою для фіксації судових процесів. Всі судді та переважна більшість працівників апарату забезпечені персональними комп’ютерами.